У статті зазначено, що судові рішення щодо засуджених в Україні, є обов’язковими для виконання персоналом органів і установ виконання покарань Міністерства юстиції України. Саме норма кримінального закону поряд з іншими заходами, передбачає обов’язковість виконання персоналом органів і установ виконання покарань Міністерства юстиції України судових рішень, в іншому випадку може наступити кримінальна відповідальність. Дана гарантія для осіб які відбувають покарання в місцях несвободи Державної кримінально-виконавчої служби України (далі ДКВС України) може бути реалізована через норму ст. 382 Кримінального кодексу України (далі – КК України), що передбачає відповідальність за невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду.

Одним із ключових питань у притягненні до кримінальної відповідальності за невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду є визначення суб’єкта, який є одним із елементів складу кримінального правопорушення та характеризує певні властивості особи, яка його вчинила.

У кримінально-правовій та кримінально-виконавчій науці ученими заначено, що суб’єктом не виконання судового рішення щодо засуджених в Україні є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність. Таким суб’єктом є персонал відділу контролю за виконання судових рішень установи виконання покарань ДКВС України.

Зважаючи на специфіку і завдання які виконує персонал відділу контролю за виконання судових рішень установи виконання покарань ДКВС України, для суб’єкта кримінального правопорушення за невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду визначено виключно ті її ознаки, які можуть виявити в ній небезпеку зазіхання на охоронювані кримінальним законом суспільно важливі цінності, які утворюють об’єктивну сторону даного кримінального правопорушення.

Надано висновки, що суб’єктом невиконання судових рішень щодо засуджених в Україні можуть бути осудні особи, які досягли віку кримінальної відповідальності та наділені організаційно-розпорядчими функціями тобто персонал відділу контролю за виконанням судових рішень.

Ключові слова: суб’єкт, невиконання судових рішень, засуджений, місця несвободи, Державна кримінально-виконавча служба, персонал, контроль, установа виконання покарань, службова особа, кримінальна відповідальність.

Список використаних джерел

1.Criminal Code of Ukraine. Dated April 5, 2001 № 2341-III. Bulletin of the Verkhovna Rada of Ukraine. 2001. № 25-26. Article 131.

2. Len, V. V. (2008), “Sanity in criminal law and legislation: a monograph”. Dnipro: Dnipro State University of Internal Affairs, Lira LTD, 180 p.
3. Burdin, V. M. (2010), “Sanity and insanity (criminal law study): a monograph”. Lviv: Ivan Franko National University of Lviv, 780 p.
4. Vasiliev, A.A. (2010), “Formula and criteria of sanity in criminal law”. Forum of Law. № 4. PP. 127-136. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10vaavkp.pdf (accessed 17.04.2025).
5. Zaitsev, O.V. (2007), “Limited Sanity in the Criminal Law of Ukraine: a monograph”. Kharkiv: Maidan, 240 p.
6. Maharin, M.S. (2001), “Subject of crime under the new criminal legislation of Ukraine: a monograph”. Odesa: Astroprint, 104 p.
7. Maksymovych, R.L. (2008), “The concept of an official in the criminal law of Ukraine: a monograph”. Lviv: Lviv State University of Internal Affairs, 304 p.
8. On Amendments to the Order of the Ministry of Justice of Ukraine of 08 June 2012 No. 847/5: Order of the Ministry of Justice of Ukraine dated June 18, 2021 No. 813/36435. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0813-21#Text (accessed 17.04.2025).
9. Navrotskyi, V.O. (2001), “Signs of an official and qualification of economic crimes committed by her”. Entrepreneurship, Economy and Law. № 1. PP. 58-62.
10. Baranenko, D.V. (2001), “Determination of a special subject of crime under the criminal law of Ukraine”. Legal State. № 6. PP. 67-71.